Экспедиция в Китай Часть 2: Чжанцзядзе – горы Аватар.

Після трекінгу Великою Китайською стіною я повернувся до Пекіна та вже через день виїхав на поїзді   до «Лісу духмяного османтусу». Звучить казково, правда ж:)) Саме таке значення, в перекладі з китайської, має назва містечка  Гуйлінь (桂林) куди я і прямував. Мережа китайських залізниць добре розвинена, тому дістатися будь-куди можна без проблем, правда, якщо ви знаєте китайську мову, бо англійську тут майже  ніхто не розуміє. То що ж робити? – запитаєте ви. Все просто! Берете аркуш паперу, малюєте на ньому китайськими ієрогліфами свій маршрут, скажімо, Пекін – Гуйлінь (桂林) з необхідною вам датою, та при покупці білета тикаєте цей папірець касиру. Касир перевіряє наявність квитків та показує на моніторі. Вам залишається вибрати лише ціну, яка залежить від класу вагона. От і вся справа. Далі буде потрібно пройти перевірку, яка на всіх китайських залізничних вокзалах майже не відрізняється від перевірок в аеропортах, за винятком митниці, де її немає. Тож на вас чекає і паспортний контроль, і сканування багажу, і перевірка квитка. Якщо пройдете завчасно, то доведеться чекати  біля потрібного вам виходу в залі очікування, бо на перон вас пустять лише за 10 хвилин до відходу поїзда. Такі ось правила.

З Пекіна я їхав швидким поїздом у плацкартному вагоні, він відрізняється від наших трьома полицями в купе, зате тамбур вільний. Коли ж я прибув, то на мене чекав  похмурий Гуйлінь, якій  зустрів мене мерзенним осіннім дощем. Є ні, думаю я, так діло не піде! Сплав на байдарці річкою Лі під дощем – то зовсім не романтично. Промокнути й захворіти… Вибачте, але  про таке я не мріяв! Тож швиденько змінив свої плани й вирушив на планету Пандора! На папірці накреслив магічну комбінацію : Гуйлінь (桂林)- Лючжоу (柳州) - Чжанцяцзе (张家界市) – та ткнув касиру. Все, новий квиток у кишені, до нової зустрічі Гуйлінь, повернусь коли в тебе настрій буде сонячним. А  я полетів далі! Спочатку в Лючжоу,  а звідти вже пересів на інший потяг в Чжанцзяцзе (Zhangjiajie). Бо прямого поїзда, на жаль, немає. Під заспокійливий стук коліс, засипаючи я думав: як добре подорожувати самому, не те що я не люблю подорожувати компанією, у кожного виду подорожі є свої переваги! Й перевагою самотнього вояжу є те,  що ти не від кого не залежиш  та  можеш  коригувати свої плани в залежності від  своїх бажань; у тебе немає прив'язок  до броні готелю, та суворо затвердженого маршруту. Саме це я і люблю — бути вільним як вітер, куди захотів туди й полетів. І я летів на зустріч до мрії. Вранці, коли  розплющив очі, Чжанцзяцзе усміхався мені синім небом без жодної хмаринки: «Прокидайся, друже! Welcome to the dream! Це Новий Світ!». Серце раділо: виринув зі сну у сон.  Аж не вірилось:   ще вчора, здавалось, дивився фільм «Аватар» й мріяв про дивний світ, й вуаля,  ось я тут — на  справжній планеті «Пандора». В передчутті дивовижного я вийшов з потягу, свіже повітря «Нового світу» заповнило легені, тепер я частина цього міста: я — Аватар!:))  

Вже на привокзальній площі, піднявши голову, я спостерігав за дивовижним, як вздовж канатної дороги, наче прозорі кораблі, ширяли кабінки: уходячи вдалечінь вони розчинялись десь у небі. Тож, якщо ви вирішите відразу піднятися на містичну і священну гору Тяньмень, до найвищої печери на Землі, що є порталом у небеса, — раджу вам спочатку задовольнити свій шлунок, бо голодний шлунок, повірите,   винесе вам мозок й не дасть насолодитися повною мірою тутешніми надзвичайно мальовничими краєвидами. Але й переїдати, — теж не раджу! По-перше, це не корисно! А по-друге, дізнаєтесь пізніше чому!;)   Тож перекусіть в супермаркеті чи в McDonalds, і  вже потім вирушати за враженнями до найдовшої канатної дороги у світі, занесеної до Книги рекордів Гіннеса, завдовжки 7,5 кілометрів! Пів години  неймовірного польоту й ви на горі. Перепад висоти складає 1279 метрів, а найкрутіший кут підйому 37°. Тому й переїдати не слід, що раптом висота не витиснула з вас все зайве. Це місце надвисоких та надяскравих емоцій й вражень. Гарантую, кожен отримає свою дозу адреналіну.  Для повноти та гостроти відчуттів,— рекомендував би на гору Тяньмень підійматися канатною дорогою, а спускатися  на автобусі трасою «99», яка на свої 11 кілометрів робить 99 поворотів. У середньому виходить, що кожних 110 метрів автобус робить різкий поворот! Коли їдеш по цій трасі автобусом і дивишся у вікно, то так і хочеться заверещати як герой з легендарного фільму «Діамантова рука»: «Льолік, зупини машину, я вийду!»

Та головне випробування на горі – не канатика та не траса. Адже, щоб обійти всю гору Тяньмень, потрібно пройти близько 7 кілометрів, у тому числі підвісними стежками над прірвою, і найстрашніша з них — «Дорога надії»: 60 метрів прозорого скла замість підлоги. Скло завтовшки 6,4 сантиметра та шириною 91 сантиметр закріплено на прямовисній скелі на висоті 1200 метрів! До речі, безпечна товщина льоду для однієї людини – 7 сантиметрів. Тут і так страшно, а коли на скляній стежці поряд з тобою опиняється юрба китайців, стає якось ніяково. І всі ці випробування на горі Тяньмень люди готові винести заради того, щоб піднятися до «Небесних воріт» — найвищої наскрізної печери на Землі, що йде в небеса. «Небесна брама» утворилася в далекому 263 році. У цей рік китайці спостерігали, як звалилася величезна частина скелі, створивши наскрізну дірку, схожу на відчинені двері в небеса. Так гора знайшла свою назву Тяньменьшань (Tianmenshan), що означає «Небесні ворота», і зараз є одним із найкультовіших та загадкових місць у Китаї. Розміри печери разючий: 131 метр у ширину та 60 метрів у довжину. Та вона майже постійно оповита хмарами, що додає певної таємничості та містичності.   

До печери потрібно підійматися сходами що налічують 999 сходинок. 99 поворотів, 999 сходинок — це не збіг! Річ у тім, що у Китаї цифра 9 – це щаслива цифра, вона асоціюється з імператором, а китайською це число вимовляється аналогічно слову «довголіття». Тож, якщо бажаєте жити довго й щасливо — Welcome to Heaven's Gate! Але, то якщо вам пощастить з погодою. Бо, коли гору Тяньмень огортають суцільним шаром хмари, то сенсу підійматися абсолютно немає. Китайці говорять, а багато хто навіть вірить, що в цей час Небесна Брама закрита для відвідування.

Проте, я приїхав сюди насамперед для того, щоб побачити  гори Аватар. До яких  з міста Чжанцзяцзе всього 20 кілометрів. Маршрутка до однойменного села Чжанцзяцзе коштує 10 юанів. У ньому знаходиться один із трьох головних входів у парк: він же й найближчий до міста. Село Чжанцзяцзе витяглося вздовж гірської річки. Загалом воно дуже схоже на наше українське Яремче, різниця лиш в тому, що замість  українців тут одні суцільні китайці господарюють; ну, і,  дороги,  що скажеш,—  у китайців вони набагато кращі. А так,  Яремче – Яремчею,  навіть ціни на проживання однакові: від 10 доларів за ніч. На вокзалі тебе ловлять тітоньки та тут же пропонують апартаменти. Я сторгувався за номер із кондиціонером, телевізором, душем за 10 доларів або 60 юанів. Кинувши речі, одразу поспішив до входу у національний парк. Квитки в парк іменні, з відбитками пальця, це щоб по одному квитку 10 осіб не входило.  Вхідний квиток на 3 дні коштує 40 доларів! На тиждень – 50.  Я взяв на тиждень.

Перша умова для того, щоб ви змогли багато побачити й не загубившись повернулися до виходу, — обов'язково  придбайте картку з англійською транскрипцією і китайськими ієрогліфами! Обов’язково! Я, ось, одразу не придбав і дуже пошкодував про це, бо «Пандора» – він же національний заповідник Чжанцзяцзе — для мене справді була невідомою планетою. Тож трошки поблукав) Парком курсують автобуси кількома маршрутами, а ще — дві канатні дороги підіймають на різні ділянки гірських масивів. Шлях до висот Аватара розпочнеться вздовж річки «Потік Золотого Хлиста» (Golden Whip Stream). Мене одразу ж приголомшили перші скелі, які, наче застигли вартові стежать за тими, хто входить у це дивовижне царство, де куди не глянь — усюди казкова, неймовірна краса від якої неможливо відірвати ока, вона захоплює тебе з головою у полон.  А повітря тут, друзі, яке.... Ммм..))  Насичене ароматами різнотрав’я, гірських річок, лісу — п'янить й збуджує уяву. Кам'яні гострокінцеві велетні злітають в вздовж стежки на 300-800 метрів! З них звисають ліани, а деякі з вершин, наче зеленою шапкою вкриті різноманітною рослинністю. Дорога з кам'яних плит переходить з одного берега на інший через мальовничі містки перекинуті через річечку. Десь через кілометр-півтора, як тільки ви перейдете міст, відразу за торговими точками, де продаються фрукти, вода та легкі закуски, у джунглях, — на вас чекатиме засідка аборигенів!

Це — макаки-резус. Для них ви з великою ймовірністю станете черговою жертвою нападу та пограбування. Тому, якщо ви щось купили — з'їжте відразу, чи сховайте: якщо їжа захована, то нею можна просто поділитися, а заразом і на згадку сфотографуватися з самками і дитинчатами, які набагато товариські і добріші за самців. Гадаю, так набагато приємніше, аніж піддатися нападу макак та неприкритому пограбуванню.

Приблизно через два з половиною кілометри за маршрутом, уздовж струмка «Золотого Хлиста», вліво йдуть дві дороги зі сходами. Намагайтеся потрапити на другу, яка знаходиться за метрів 500 від першої, прямо  за торговцями їжею та китайською альтанкою. Жодних покажчиків куди вона веде англійською немає. Я її в перший день вдало пройшов, а дарма! Види, що відкриваються з неї, неперевершені. Кажуть, кількість сходів, немало-небагато — близько 3000 ! Звичайно, я їх не рахував, але у підсумку чотири рази нею користувався. Якщо вирішите, що здолати такі сходи ви не в змозі, не впадайте у відчай, йдіть далі вздовж річки ще 2,5 кілометра за течією поки не натрапите на стоянку що біля музею геології та торгових точок; там можна сісти на автобус або пройти ще 500 метрів до ліфта «Ста Драконів» (Bailong). Цей ліфт — найвисотніший у світі гірський ліфт. Він доставить вас на висоту 330 метрів, однак, можливо, доведеться постояти у черзі до 4 годин. Тож: хто рано встає, той без черг і штовханини пройде! Китайська мудрість!;)

Я був приголомшений панорамою, що відкривалась з оглядових майданчиків на  скелі «Зворотний Сад», «Чарівна сцена», «5 красунь вирушають у похід», «Природний міст». Друзі, це інший вимір, що як вир затягує тебе в іншу реальність де тобі відкривається нова глибина відчуттів. Неможливо словами описати коли бачиш таке... Ось ти дивишся на гори, що літають,   і здається, що ось, зараз, десь з за скелі вилетить дракон. Свою назву «Аватар Алілуя», скеля отримала після виходу фільму «Стовп в південному небі». Оглянути її можна з трьох оглядових майданчиків, але центральна (з пішохідного мосту) – найгарніша. Єдина тут, але дуже суттєва перешкода – юрби китайців. Гори Чжанцзяцзе у них на 2-му місці за відвідуваністю. Моя вам порада: заходьте на кожен оглядовий майданчик! Пройдіть через міст «Двох сердець», який весь усипаний замками, наче виноградними гронами. На ринку рекомендую придбати кедрові горішки! Дуже допомагають після сходження відновлювати сили та вгамувати голод.

Оскільки в парк я потрапив в обід, то часу  мені вистачило по-справжньому дослідити лише маршрут уздовж річки «Золотого Хлиста». Думаю, гаразд, не буду гнати коней, завтра піднімуся рано вранці та огляну найгарнішу частину парку Чжанцзяцзе – летючі гори «Аватар Алілуя» та «Десятимільну галерею». Але вночі зарядив дощ, який йшов кілька днів. Проте, попри цю прикру обставину, я все одно щодня ходив у парк. З 9-ти маршрутів парку Чжанцзяцзе, пройшов 5, до «летючі скелі Аватар» я підіймався кілька разів. У підсумку, мій персональний рекорд із центру села до скелі «Аватар Алілуя» – 2 години чистого часу, на сходинки пішло 40 хвилин! Іноді бродив у горах немов «їжачок у тумані»: нічого не було видно. Але інколи траплялось чудо: туман розсіювався, і я раптово опинявся посеред казки. Але не надовго, що дуже засмучувало та велика ЖАБА тиснула мене: «Невже я так і не дочекаюсь прояснення?» Тож я просто вирішив її проковтнути!

Проблем із харчуванням у горах Аватар взагалі немає! Скрізь зустрічаються торговці оселедцями, якимись дрібними курчатами, кукурудзою, ковбасками та водою. Китайських туристів тут валом, а китайці, як я помітив,  ще ті любителі почавкать, та настільки, що навіть у парку Чжанцзяцзе відкрили «МакДональдз»! Ходять і жують, жують і ходять, добре, що в кількох місцях парку мавпи їм гоп-стоп влаштовують. Жируни!))

У селі Чжанцзяцзе мене, наприклад, так ситно годувала господиня житла, що в мене після вечері їжа залишалася на сніданок! Але спробувати можна було й делікатеси: на головній вулиці низкою тягнуться ресторанчики, а перед їх входом у великих мисках чекають своєї долі риби, молюски, черепахи та великі жаби. Оскільки мене тиснула «жаба» через погану погоду, я вирішив зняти стрес і зайшов увечері в один з таких ресторанчиків.

Та замовив собі з цікавості одну, вже приготовану, розміром як 2-3 курчати, жабу. Ціна на такий смаколик  від 20 до 40 юанів за штуку! Жаб’яче м’яско виявилось  дуже соковитим та м'якеньким, щось середнє між перепілкою та кроликом. Китайці готують їх з перцем та часником і, звичайно, соєвим соусом – дуже смачно та ситно! Це вам не французькі дрібні жаби. Це китайські великі жаби. Жертву можете обрати самі. Якщо ви не прихильник такої їжі, можна замовити традиційну кисло-солодку свинину або в'юнів смажених, вони теж дуже смачні.

Неймовірно, але після того, як я ввечері поласував жабою, наступного дня погода стала значно кращою! Звичайно, я одразу поспішив до гори Аватар. А далі взяв курс до гори Тяньцзи.  Від верхніх скель «5 красунь відправляються в похід», «Природний міст», «Аватар Алілуя» з площі від ринку можна сісти на безплатний автобус, який їде спочатку до канатки, а потім  у далеку частину парку до гори Тяньцзи,  висота якої 1250 м і  в гарну погоду з неї видно біля 2000 гірських піків.

Ця паркова зона, під назвою «Tianzi mountains scenic area», величезна за площею, тому краще їй присвятити цілий день. Види тут не гірші, а багато хто вважає, що навіть кращий від знаменитого Аватара. І, дійсно, краєвиди там – захитаєшся, тільки якщо «Аватар Алілуя» – це летючі гори, то там – справжні летючі скелі з гострими вершинами. Після огляду з висоти пташиного польоту потрібно спускатися вниз від гарної пагоди знаменитою «10 мильною артгалереєю» (10 mile Art Gallery). Але врахуйте: на спуск потрібно закладати щонайменше 2 години. У результаті, я роблю велике  коло по парку та закінчуючи свою подорож у горах Аватар!

Що я можу сказати… Треба брати та їхати! Бо жодне фото чи відео не в змозі передати усіє фантастичної краси парку Чжанцзяцзе (кит. 张家界国家森林公园) Не дарма ж  «летючі гори» стали музою для багатьох митців. Краса природи – то неймовірна сила, що здатна пробуджувати таланти. Можливо і до вас прийде натхнення та ви створите щось дуже гарне. Але я впевнений, що якщо ви опинитеся тут, то вражень у вас накопичиться на все життя. Ви побачите найкрасивіші місця Китаю у заповіднику Чжанцзяцзе. І це буде наш із вами реальний, а не вигаданий світ!