Экспедиция в Китай. Часть 3: Сплав по реке Ли, Гуйлинь — Яншо.

Гірські та річкові пейзажі Гуйліня – це корона світу. Так звучить напис, висічений 800 років тому місцевим чиновником Ван Чженгу на одній із дивовижних гір Гуйліня. Ці гострі пагорби унікальні: вони складаються з верств вапняку, який мільйони років тому піднявся через розлом земної кори з дна давнього моря. Так із глибини морської, з надр землі, виросли та постали перед людським оком казкові гори з таємничими печерами та скелями у вздовж   берегів річки Ліцзян, чи скорочено річки Лі та її приток. Щоб оцінити всю красу берегів цієї річки та гір Гуйліня, необхідно виділити як мінімум кілька днів, а ще краще – тиждень.

Отже, я приїхав до міста Гуйлінь поїздом із Чжанцзяцзе. Далі мені потрібно було потрапити у селище  Янгді. Одразу поряд із залізничним вокзалом знаходиться й автостанція. Все просто! Вам вирішувати як чинити, але, я б, якби не мав байдарки, однозначно почав би з 5-6 годинної прогулянки на туристичному кораблику славетною річкою Лі, яка закінчується в містечку Яншо. Ціна на круїз стартує від 50 і сягає 100 у.о. з особи, залежно від типу судна. Але в більшості випадків ніякої різниці між пароплавами немає, тому що більшу частину круїзу ви проведете на палубі, милуючись казковими краєвидами. Хоча де дешевше, там буде більше китайців і ви будете в їхній теплій компанії.

Раніше однойменне місто Гуйлінь було закрите для іноземних туристів, зате тепер стало однією з головних туристичних пам'яток Китаю. «Гуйлінь» в перекладі з китайської означає «Ліс з дерев касії», але самі китайці його називають «Кам’яним лісом». Тож, на мою думку, краще розпочати свою фантастичну сагу саме з нього. Зараз цей дивовижний регіон приймає рекордну кількість туристів – від 10 до 17 мільйонів на рік! Тому звикайте до натовпів і концентруйтеся на словах китайського поета Лі Цзенбо, з яким я повністю згоден: «У всій Піднебесній не зустрінеш таких краєвидів, як у Гуйліні».

Оскільки круїзи з Гуйлиня починаються з порту, звідки не видно цікаву наскрізну скелю "Слон, який п'є воду", до неї варто сходити пішки. Знаходиться вона трохи вище порту, у місці злиття річок Ліцзян і Таохуацзян. Свою назву скеля отримала завдяки великій схожості з фігурою слона, який опустив у воду хобот. Вхід до неї платний, але можна обійти парк та вийти на набережну: звідти її також видно. А безкоштовний парк, розташований навколо великого озера, в центрі якого, на острівцях, побудовані дві пагоди, це — центр Гуйліня. Загалом пам'яток у місті багато, тож зарядіть свої телефони та фотокамери, бо є що пофоткати.  Мені дуже сподобалась  150-метрова гора незвичайної краси «Дусюфен», до вершини якої ведуть сходи з 300 сходинок. Тут же знаходяться руїни імператорської резиденції епохи Мін і знаменита «Печера очеретяної флейти», яка вважається однією з наймальовничіших печер світу. Я її відвідав. Природна краса у поєднанні з людським мистецтвом здатні створювати надзвичайні речі: яскраве підсвічування печери додає до її таємничого та загадкового ареолу фантастичних та просто казкових відтінків. Дуже круто! І щоби відучити у весь цей печерний космос треба заплатити 120 юанів – 20 доларів.

Але повернемося до сплаву. Через те, що на круїзи річкою Лі діє державна монополія, то ціни стартують, як я вже писав, від 50 у.о. з людини! Я свою 1 місцеву байдарку «щука» патріотичних кольорів купив за 100 у., тож вона мала себе окупити. Лаовай (老外 Lǎowài), так китайці називають іноземців, повинні сплавлятися по річці Лі тільки на туристичних судах, або на комерційних плотах. Приїхав, то май ласку — плати! Але я вирішив не платити, і весь мій сплав обійшовся мені аж у 20 юанів: 10 - за маршрутку, 5 - за воду і 5 - за фото з рибалки-комерсантом. До речі, саме на купюрі 20 юанів зображено місце, куди я збирався на байдарці дістатися.

Починати сплав на байдарці річкою Лі з міста Гуйлінь — я не наважився. Хоч я і люблю пригоди, але не дуже хотілось, так, одразу, потрапити в чіпкі лапи китайських поліціянтів. Вирішив розпочати із селища Янгді, куди дістався маршруткою. Селище Янгді – «Мекка» для туристів одинаків та туристичних груп. Звідси стартують найпоширеніші сплави наймальовничішим 15-17 кілометровим маршрутом від Янгді (Yangdi) до Сінпіна (Xing Ping). Ціна за людину на бамбукові плоти стартує від 20 до 100 доларів.

Вирішив стартувати зранку. Зняв кімнатку за 5 доларів, а рано-вранці, поки більшість туристів спить, вийшов на маршрут. На цій ділянці річка Лі вражає своєю красою, особливо коли ще немає натовпу.  

На набережній Янгді  я швидко накачав байдаку, сів, і під захоплене гикання місцевих капітанів, які готували свої плоти, вийшов на воду. Далі мене підхопила течія, і я помчав далі без особливих зусиль. У цьому місці течія річки Лі сильна, це великий плюс: я не сплавлявся, а просто летів! Але є й мінус: не можна навіть висадитися, боїшся, що байдарку просто забере течія. Але моя радість самотності була не довгою: невдовзі пішли туристичні бамбукові плоти з моторами та річка Лі перетворилася на автобан. Адже, що швидше вони дійдуть до фінішу, то більше комерційних ходок за день зможуть зробити! Тому й розвивають  максимальну швидкість!

Приблизно через час веслування я втомився, але не від веслування, а від махання  у відповідь на вітання переважно китайських туристів. Кожен китаєць вважав своїм обов'язком не лише помахати «лаоваю», а й підпливти ближче та сфотографувати на згадку. А навколо гори Гуйлінь, краса невимовна, ось тільки мені насолоджуватися особливо ніколи: стежу, щоб китайські бамбукові плоти та кораблики мене не потопили! У результаті, я не стільки милувався красою вигинів річки, скелями та зеленими пагорбами, скільки вправлявся у спритності завдяки інтенсивному водному трафіку.

Краєвиди, звичайно, тут божевільні. Причому там, де є зручні місця для стоянок, такої краси немає, гори Гуйлінь у цих місцях відступають від річки. Проте там, де скелі нависають над тобою прямо з води, якраз і не зупинишся, обов'язково буде бистрина або невеликі пороги. Та й фотоапарат складно дістати, сильно ризикуєш: крутити починає добряче. Годин через 5 повільного ходу я дістався до селища Синпін. Біля нього якраз і знаходиться той знаменитий приголомшливий вид, що зображений на купюрі у 20 юанів! Потрібно відзначити, що види на цьому проміжку сплаву справді найкрасивіші, хоча мені сподобалися ті, що були до рибальської. Тут я сфотографувався на березі з китайським рибалкою та його бакланами. Птахи дресовані — справжні підводні мисливці, як собаки слухають свого господаря, а вночі вони при світлі ліхтаря ловлять рибу, а щоб вони велику рибу не ковтали, гуманні китайці перев'язують їм шию.

Звичайно, така екзотика і мене не залишила байдужим: я сфоткався.  До речі, фото з таким китайським дідусем-рибалкою платне – 5 юанів просить. Синпін для більшості сплавів – кінцева точка. Хоча тут можна дешевше сторгуватися і піднятися проти течії річкою Лі до Янгді, ніж з Янгді в Сінпін! Адже плоти вранці переважно стартують саме від Янгді. Тому туди здебільшого вони змушені йти порожняком і капітани будуть раді майже будь-якому заробітку! Тут у Сінпіні можна піднятися на деякі вершини Гуйлиня, але куди я зі своїм кораблем полізу? Тому я вирішив не гаяти часу і сплавлятися на байдарці до Яншо. Хоча, пізніше я пошкодував, що на ніч не зупинився: гребеш аби вже догребти та на всі боки не дивишся.

У результаті — лише об 11-ї вечора я без особливих пригод прибув на байдарці до міста Яншо. Таким чином, річкою Лі загалом я пройшов 35 км. На диво, місто вночі не спить: скрізь такий рух та тусовки, що багато приморських міст позаздрять такій активності! Мені це було на руку: досить швидко знайшов готель і заселився.

Сторгувався за 10 доларів за номер з душем, туалетом та кондиціонером, ось що означає листопад – не сезон! Я вирішив, що зупинюся в Яншо як мінімум на кілька днів. Великих ділянок сплаву, подібного до Гуйлінь — Янгді – Яншо  на річці Ліцзян — вже немає. І я зможу робити одноденні сплави по річці Лі та її притоку Юлонгу.

Наступного дня погода зіпсувалася, але я вирішив продовжити неспішний сплав до села Фулі, а звідти повернутись до Яншо. Вранці вийшов на воду, але не пройшовши й 2 кілометрів річкою Лі, потрапив у поліцейську засідку, а наздоганяли мене на катері. Я без страху зупинися на їх вимогу, бо за ніч у Яншо нічого такого кримінального наробити не встиг, а вони мені: - Не можна сплавлятися! Пояснювати їм, що ще вчора було можна, а сьогодні з якоїсь радості, раптом, не можна — було марно! Вся розмова велась до того, що плати бабло, сідай на бамбуковий пліт і крапка. І це напружувало, бо коли я йшов річкою Лі маршрутом Янгді – Яншо, я бачив поліційні катери, напевно, і вони мене бачили, але інтересу до мене не виявляли! А тут раптом така увага! Я ткнув їм рекомендаційний лист китайською, а копам все пофіг, ось вона — річкова мафія в дії.

Гаразд, гадаю, паралельно через гори Гуйлінь протікає невелика річка Юлонг – «Дракон» у перекладі з китайської. Махну з байдаркою на неї. Пройду Юлонгом до його злиття з річкою Лі, а там хто знає, може і далі продовжу. А стартувати вирішив від мосту Дракона (Yulong Bridge).

Маршруткою з Яншо дістатися не проблема – це кілометрів 12-14, проїзд – 6 юанів або 1 долар. Дістався, вийшов на міст, озирнувся. Міст арковий, кам'яний, дуже гарний.  Спустився вниз, де жінки прання затіяли, тільки став на воду, як дивлюсь берегом біжить поліціянт, а шо б ти  гепнувся, рукою мені маше — мовляв, приставай. Думаю, та  йди ти... і вниз пішов до порогів, пройшов лише п'ять штучних порогів, як дивлюся, а на березі ціла машина із 4 поліціянтами вже чекає на мене. Стоять та як пінгвіни з Мадагаскару посміхаються і махають мені. Тож  я їм теж у відповідь помахав  й радісно повеслував на зустріч пригодам. А далі події почали розгортатися прямо як в бойовику:  поліціянти стрибнули в машину, помчали вперед та організували облаву: повністю перегородили плотами річку. Йти на таран я не наважився, та проти течії не попреш, — мусив здаватися. Виявилось, що у китайській глибинці хлопці-копи приємніші, ніж у Яншо.

Але з ними скрізь абсолютно марно сперечатися, показувати, доводити. По-англійськи теж з них ніхто не говорив, лист рекомендаційний, хоч і китайською, нікого не вразив. Не можна одному і все! Вони навіть якомусь директору турфірми зателефонували, щоби той мені зі знижкою сплав організував. Зі знижкою — це аж 50 доларів; просто тут річка зовсім неширока і вузькі плоти, розраховані всього на 2 людини та весляра з довгою жердиною, що розташовується на кормі. Я відмовився від такої щедрої пропозиції, зібрав байдарку та пішов за течією, марно думаючи що поліціянти відчепляться. Як з’ясувалось,  вони не менш вперті аніж я.  Коли я перейшов через  пішохідний місток — побачив як копи сіли на бамбуковий пліт. От бобри, хай би їх чорт побрав, не дадуть мені сплавитись річкою!  Правда надію я не втрачав, все ще сподівався, що все-таки відчепляться! Але пройшовши під їх пильним конвоєм з 2-3 кілометри, вони по воді — я по землі,   вирішив, що з мене  досить, та відправився у Яншо за залізним конем!

Бо щось не дуже хочеться потрапити  до  кримінальних новин : «Розшукується злісний «варяг» з України, побачите його на байдарці, повідомте! Винагорода гарантована»! Звісно я б одразу став зіркою, але ну його така слава!  Отже, вирішено: сплав закінчено! Ну що ж, на мене чекає  експедиція Китаєм на велосипеді!