Часть -2. Мир сказочных лагун

Прокинувся уранці — небо затягнуте, неначе закрите чорними шторами, та на додаток мжичить дощ, але вітер з Палавана (Palawan) — попутний. Міркую, що ж його робити: чи виходити в океан, чи ні ? Зрозуміло, що погода краще не стане, але втрачати день не хочеться. Тому попри похмуре небо та дощ, вирішив таки вийти в океан. Головне що зі мною завжди є мій позитивчик — музика. Зібрався, вимкнув плеєр, затягнув спідницю, і погріб.

Тільки не подумайте нічого щодо спідниці, я взагалі-то в плавках подорожував, іноді в шортах. Просто є така штука у деяких байдарок називається "спідниця", вона закриває весляра від хвиль, бризок і, частково дощу. Хатанга — нова байдарка на яку я придбав — майже повністю герметична: на носі та на кормі є два відсіки які закриваються клапанами. Це дуже зручно! З "спідницею", взагалі, почуваєш себе як в підводному човні. Гребти до острова Матінлок (Matinloc Island) пристойно. Веслую: херачить дощ, накривають хвилі, здуває вітер, а мені по кайфу. У  вухах навушники, лунає улюблена музика, йду на веслах, співаю — романтика!

Матінлок — витягнутий острів, схожий на саламандру. Пляжів не так вже і багато, але вони дуже гарні як перлини! Найвідоміший  —   Прихований пляж   (Hidden Beach). З назви зрозуміло, що пляж прихований від  сторонніх очей, він майже повністю оточений високими скелястими уступами та, коли б не цілий флот туристичних човнів біля нього, його можна було і не запримітити. Потрапити на Hidden Beach можна двома способами: по мілководній лагуні або через грот. За чорними нерівними вапняковими скелями лежить мілководна затока, наповнена кристально чистою водою.

З протилежного, східного боку острова, є ще один прихований пляж, його називають Секретний пляж (Secret beach). Він не менш привабливий, аніж Hidden. Місцеві говорять, що краса цих таємничих пляжів надихнула англійського письменника  Алекса Гарленда  до написання  роману "Пляж", що став бестселером. У 2000 році роман був екранізований, головну роль виконав Леонардо Ді Капріо.  Ось уривок з книги: "Закрийте очі та уявіть собі лагуну, яку не видно з боку моря і з човнів, що пропливають повз, завдяки зігнутій гряді високих скель. Потім уявите пляж з білим піском і коралові рифи, які ніколи не страждали від вибухів динаміту або від риболовних сітей. На острові, покритому джунглями, безліч водоспадів з прісною водою. Триярусні шатри з листя, тисячоліттями незаймані рослини, птахи з химерним оперенням і мавпи, що пустують на деревах". І, справді, все тут в точності як в книзі!

Ось тільки, на жаль,  натовпи туристів вже майже витоптали усі корали! Ця обставина разом з поганою  погодою засмучувала. Закрив очі — чую оскаженілий гомін туристів, розплющив очі — натовп! Ось воно розчарування, вигнання з Раю! А тут ще і плеєр накрився: судячи з усього всередину вода потрапила. Сумно, з музикою набагато веселіше. Адже буває, що гребеш по 3-4 години підряд і гарна музика надихає та додає сил! А ще, журить ще й той факт, що деякі пляжі на острові приватні!

Але що робити, вирішив йти до острова Мінілок (Miniloс Island), де є дві приховані лагуни. Йду, іноді співаю. Правда співак я ще той, однак, під час дощу мене почують хіба що риби. Тож, якщо що, хай вибачають. Думаю, що б і риби співали, коли голос мали!

Боротьба з великими хвилями зовсім вимотала мене, а біля острова Мінілок вони чомусь особливо сильні, тому тут треба бути більш уважним! Нарешті пірнаю в маленьку лагуну.  Це одне з  найпопулярніших місць Ель-Нідо і туристичних човнів з туристами тут вистачає. Ось що робити в таких випадках, коли народу натовп? Пірнати! Під водою рідко зустрінеш туриста.  Тож, хто куди, а я до риб, якщо вони не злякались та не розпливлись від мого «чарівного»  співу.

Почало розпогоджуватись, на небі з’явились блакитні просвіти. І все було б добре, бо місце, справді, дуже мальовниче, але натовп туристів псував весь кайф. Попірнав та й заліз в невелику печеру. Тут тиша і спокій, не то, що зовні. Ні, думаю, так не  піде. Задоволення немає! Краще я сюди завтра вранці прийду, коли цього паломництва не буде. Випив з горя 2 банки кока-коли,  яку тут парять у два рази дорожче, ніж в Ель-Нідо і погріб у Велику лагуну. Повз острів, який разом з островом Мінілок утворює своєрідну протоку, де хвилі дуже суворі. Саме тому,  для себе, іменував я цю  протоку – «протокою Дрейка», бо суворий був пірат! І місце тут суворе, хвилі розбиваються об кам'янисті кручі, створюючи гуркіт як від пострілу піратської гармати. Мені цю протоку належало пройти 3 рази. Це, мабуть, саме ризикована ділянка для місцевих судів і, звісно, для моєї байдарки. Якщо хвиля викине на скелі, мало не покажеться!

Зайшов у Велику лагуну, так, для очищення совісті, та ж картина — народ кишить, як на пляжах Боракая (Boracay). Хто не в курсі, острів Боракай є головним туристичним напрямком на Філіппінах, і входить в список найкращих пляжів Світу. Зайшов, подивився на все це неподобство, та й вирішив  що сьогодні не мій день. Запитав у місцевих, де є громадський пляж, таких тут мало, але вони є, та й повів  свою Хатангу  на заслужений відпочинок.  Зупинився я на крихітному пляжі, що на протилежній стороні бухти, навскіс від готелю El Nido Resorts Miniloc Island. Тут затишна  бухта і чудовий мис. А по кущах шастають варани, але полохливі: тільки причалив, витягнув байдарку, вони й розбіглися по скелях.

Я лежав під зірковим наметом та вдивлявся в космічну нескінченність, мої думки були порожні, тілом розлилась приємна втома ; аромат океану освіжав, пісні цикад і шум прибою — заспокоювали. «Сподіваюсь завтра буде гарна погода» — з такими думками й заснув. Прокинувся ще до світанку, глянув на небо, а там чорні хмари стягують небосхил. Ну що робити, дощ так дощ, став збиратися. Поки відлив — океан спокійний і головне нема туристів! Пройшовши зону «протоку Дрейка» і ввійшов 60-80 метрову завширшки та 400-500 метрів в довжину Велику лагуну острова Miniloc Island. Вона утворилася між двома горами, що тягнуться паралельно. Це місце більше нагадує Норвезькі фіорди, тільки в мініатюрі. Зайшов, дивлюся, а навкруги ні душі. Welcome to Paradise!

Водичка тут як в акваріумі, прозора, але, на жаль, великих риб мало. Проте їжаків вистачає, ну і дрібної рибки теж, причому є дуже цікаві екземпляри: майже прозорі з блакитними очима. Походив туди-сюди, круто, по-справжньому КРУТО! Незвично і водночас радісно дивитися на усе це диво без натовпів туристів. Зайшов у бічне відгалуження лагуни до мангрів. Але тут їх зовсім мало, потім проходячи уздовж скель, знайшов до чергової ущелини, вирішив в неї впнутися. Довелося навіть злізти з байдарки й заходити в ущелину так. Зайшов, а там вузький прохід між двох скель, що веде до потаємного,  казкового та  дикого світу. Ущелина тягнеться метрів на 100, і у кінці, через маленьку щілину виходить у Велику лагуну. Я поруч, можна сказати проходив, і навіть не здогадувався, що там прихований, такий незвичайний, скельний прохід, який взагалі не видно! Вирішив, що обов'язково познайомлюсь з тутешнім підводним світом, але після того, як відвідаю Малу лагуну, доки там немає людей. То ж я поспішив.

Знов проходячи через сувору "протоку Дрейка", поборовся з хвилями та зайшов у бухту перед Small Lagoon — краса, кораблів з туристами немає! Пощастило! А тут ще і сонце стало проглядати! Вранішньому світлі Мала лагуна зачаровувала своєю красою даруючи відчуття якоїсь нереальності! Шлях усередину йде крізь невелику арку в скелі, куди жодне судно не увійде, окрім каяка. Проходжу через арку, і ось я в лагуні. Дивлюся й зачаровуюсь :перед моїми очима постала у всій своїй неймовірній красі — Маленька Лагуна. Чарівна й надзвичайна, вона переливалась різними кольорами завдяки вапняним скелям, що поросли різноманітною рослинністю. Скелі оточували її з усіх боків та тим самим створювали просто фантастичне освітлення. Схили цих неприступних скель, обриваючись йдуть глибоко вниз. Під водою вони покриті незвичайними водоростями й дивовижними поліпами. Створює ж чудеса природа. Спочатку йде вузький прохід між скелями шириною метрів 30 і завдовжки метрів 100. А далі йде розширення і два відгалуження, тут же вже глибоко. Від побаченої чарівної краси у мене аж перехопило дух.

Коли ти тут один, створюється таке враження, що потрапив в загублений світ. Все тут має ауру дивовижності. Таємничі гроти та печери, мене як шукача пригод, особливо приваблюють. Але тут, в лагуні, щоб потрапити до деяких з них, треба підпірнути в щілину в скелях. Іноді буває моторошно, бо не знаєш з чим стикнешся у середні, але для найсміливіших й найдопитливіших відкриваються приховані дива — скарби світу, які мало хто бачив. Казковий світ, саме таким він є без нас — людей. Але будь-яка казка закінчується, коли з’являються «дикі» туристи що верещать як ненормальні порушуючи природну гармонію. Все, тепер треба пірнати, там, під водою, туристів немає. Сонце заломлює промені, граючи ними по вертикальних стінах незвичайної форми. Тут водорості та живі організми з'являються перед тобою немов з фільму Аватар. Ти тягнешся до підводної квітки, але варто його торкнутися, як він ураз зникає! Посноркав, випірнув дивлюся: от дива, Антон, мій добрий знайомий. Дійсно, як кажуть, Земля кругла. Антон ось теж вирішив помилуватися красою філіппінських лагун й замовив індивідуальний тур на човні від готелю. Тож ми разом скупалися, потеревенили та відчалили. Коли вийшли з Маленької лагуни, побачили цілий туристичний флот, що пакувався. «Як же вчасно я тут побував, прямо перед початком аншлагу» — радісно відмітив я для себе. Перед тим як попрощатись з Атоном, він мене затарив найціннішим продукт в океані — водою. Я був дуже радий й вдячний Антону за такий цінний подарунок.

Ми попрощалися, і я знову відправився через «протоку Дрейка» уздовж острова Miniloc. Вийшло сонце, спекотний день перехопив естафету  у прохолодного ранку. Я вирішив ще разок скупатися у Великій лагуні, та завітати у гості до мешканців її підводного світу. На подив тут ще не було туристів. Адже перша точка туру в Ель-Нідо — це Мала лагуна. Отже, у мене є хвилин 15-20, це добре. Під водою, як вже казав, рибок не так багато, зате спостерігаючи за їжаками помітив, що вони  не тупі створення, як може здатися, вони себе голками захищають. Підводиш go pro в їх сторону, навіть не торкаючись їх, а вони вже дружно у бік камери виставляють голки, немов списи, відведеш, спробуєш з іншого боку до них наблизитися, та ж реакція. А як їм по-іншому вижити? Їжаків теж їдять, причому не лише морські мешканці, але і люди із задоволенням їжачками люблять ласувати. Точніше не самими їжаками, а їх ікрою. Говорять, свіжа ікра морського їжака не лише незвичайна на смак, але і виключно корисно.

Ну, думаю, коли вже я на острові Мінілок, зайду на крайню його точку, там теж є пляж і прихована лагуна. Загалом на цьому острові три лагуни, чим він дуже нагадує острів Копанак, що у Таїланді. Щоправда, в останню приховану лагуну на байдарці не потрапити, треба висаджуватись і крізь грот, який під час припливу як мінімум наполовину йде під воду, лізти всередину. Ця лагуна зовсім невелика, вода в ній каламутна. Але вона, теж дуже цікава, навколо неї тільки скелі та мули під ногами, не вистачає лише мангрових дерев усередині як  на острові Копанак! Одразу скажу, що  острів Мінілок з його трьома лагунами — найкрасивіший і найцікавіший у системі всіх островів навколо Ель-Нідо.

Далі я взяв курс на два острови що знаходились неподалік. На найближчому острові Шімідзу (Shimizu Island) є чимало невеликих піщаних пляжів, але головне — тут багато коралів! Отже, можна розраховувати на відмінний снорклінг. За Shimizu відразу йде острів  Інатула  (Inatula Island). Їх поділяє неглибока протока, в якій дуже багато коралових садів різної форми та забарвлення. Можливо, колись ці два острови були одним островом, в середині якого ховалась  лагуна. Ішов час, і вода завершила свою справу, розділивши їх на дві частини. Інакше я не можу пояснити, як між ними утворилася дрібна протока, яка майже суцільно обросла коралами. Саме в ньому якраз і найцікавіший снорклінг. Є дуже багато зграйок голубеньких рибок, що нагадують неонів, тільки ще більш контрастних, риб папуг і метеликів. Зустрічаються і клоуни, блакитні зірки та інші невідомі мені рибки! Правда рибки тут шугані, особливо коли у руках go pro на селфі-палиці. Як виявилося, причина на те є – місцеві підводні мисливці! Після побаченого підводного різнобарвного, яскравого різноманіття — зрозумів чому тут заповідник.

Цей шматочок Світу настільки вражає своєю неповторною розмаїтістю, що не перестаєш дивуватися. Тож я вирішив заночувати  на цьому острові та день, що залишився, присвятив дослідженню місцевої підводної флори та фауни. Раптом пощастить і я зустріну черепаху чи акулу? Але зустрів лише різного кольору та форми риб й коралів. Та все одно я був дуже задоволений снорклінгом біля острова Shimizu. Для мене це був поки що найкращий снорклінг і, забігаючи наперед, скажу, що корали тут справді найліпші з тих, що я бачив. Захід сонця я традиційно зустрічав один: всі туристи з острова роз'їхалися, і тільки зрідка варани спускалися зі скель на берег. Але, побачивши мене, тут же втікали. Ну а далі, ніч, зірки, краса та романтика.