Часть -1. Острова Эль-Нидо, приключения Синдбада

Архіпелаг "Ель-Нідо" (El Nido), що в перекладі з іспанського означає "гніздо",  раніше  був невеликим рибальським селом, невідомим нікому, крім торговців пташиними гніздами. Річ у тому, що тутешні скелі були ідеальними для того, щоб стрижі салангани вили в них гнізда з власної слини. Суп з їх гнізд — одне з найдорожчих блюд у світі. Кілограм гнізд, між іншим, коштує мінімум тисячу доларів. Але згодом птахи залишили архіпелаг, адже не для продажу гнізда вили! Так би й залишився Ель-Нідо богом забутим селом, якби в 1979 році в затоці Бакит, рятуючись від шторму, не сів на мілину корабель. Команда дайверів, що на ньому знаходилась, була просто приголомшена красою тутешньої місцевості: неймовірної мальовничими кручами та островами, невинними пляжами та лісами, прихованими лагунами й неповторним підводним світом! Одним словом, 40 островів — це тепер не просто морський заповідник і національний парк, це - Рай!

Тож я вирішив відправитися на пошуки пригод у цей райський куточок на байдарці. Причому, щоб вивчити красу не лише самих островів, але і підводного світу. І, забігаючи наперед, хочу сказати, що корали тут просто неймовірної краси. Снорклінг мені дуже сподобався, до того ж вдалося поплавати з найотрутнішою змією на землі! Морська змія Белчера недаремно занесена в Книгу Рекордів Гіннеса. На думку багатьох експертів, отрута цієї морської змії в десятки разів токсичніша, ніж отрута будь-якої іншої змії на планеті. До цього я навіть не знав, що саме морська змія найотрутніша! Дослідники стверджують, що краплі отрути змії Белчера вистачає, щоб убити 1000 осіб! Ще символом Ель-Нідо є черепаха. Так от, за час мого тихоокеанського плавання…. Хоча ні, навіщо забігати наперед, краще розповім все послідовно!:)

Від автостанції Ель-Нідо до пляжу Корон-корон всього метрів 300. Взагалі в Ель-Нідо є дві бухти, розташовані з двох різних сторін гори. Вони ділять містечко на дві частини: елітну, що отримала назву «Buena Suerte», та, віповідно, неелітну. У елітній частині є щось на кшталт набережної з купою магазинчиків та готелів на різний манір та окрас. Своєю хаотичною забудовою це місце мені нагадало кримську народну архітектуру. Звідси стартують більшість турів і морських прогулянок. Друга частина містечка у стані розвитку. Тут знаходиться автовокзал, ринок і пляж Коронг-Коронг (Corong Corong Beach).

Я сходив до центральної частини міста, де заплатив екологічний збір за відвідування морського заповідника Ель-Нідо, що надає право відвідування терміном на 10 днів. Тут же закупився провізією: хлібом, печивом, м'ясними консервами тощо. 10 літрів води купив вже на пляжі Коронг-Коронг. Звідти, пройшовши за рибальськими будинками на дерев'яних палях, опинився на березі велетенської затоки Бакит, де відразу розпочав складання байдарки та підготовки до експедиції. За хвилин 40 був готовий відправитися назустріч пригодам.

У перший день треба було перевірити ходові якості нової байдарки «Хатанга»: чи не труять балони, і як в цілому вона тримає себе на воді. Тому  вирішив пройти уздовж схилів гори та вибрати собі пляж для ночівлі, заразом оцінити й вибрати маршрут. Острова Ель-Нідо , а їх тут під сорок, утворюють величезне коло. Тож можна йти, як по годинній, так і проти годинникової стрілці. Перше, що мене вразило, так  це сама форма місцевих скель,  вона досить незвичайна. Немов гострі клюги списів, різних розмірів і форм стирчать  з води, і все це впереміш з прямовисними кручами. Краса! Ось дві таких велетенських кручі, спираючись одна на іншу, утворили щось на кшталт вузьких воріт. Судна через них не пройдуть, а от байдарка з легкістю. За їх красу і потужність назвав я їх «Геракловими стовпами». Адже далі, за ними, мене чекав невідомий світ: Тихий океан, повний таємниць і загадок.

Темніє тут швидко: в шість вечора вже темно. Трохи прогулявшись вздовж берега, подивився на декілька пляжів та обрав для ночівлі пляж під назвою "Папая". Дуже гарний. Подібних пляжів тут декілька, деякі з них вже приватні. Поруч, за мисом, знаходиться пляж "Сім командос". Там дуже багато туристів, правда, вони до смеркання усі роз'їжджаються: їх привозять і відвозять місцеві на своїх човнах. На пляжі «Папая», перше що я зробив, так це одразу, звісно, скупався та посноркав в надії побачити щось дивовижне. Проте нічого примітного так і не побачив. Тож почекав, коли усі погребуть додому, поставив намет і ліг спати, а перед тим, лежачи в залишеному кимось на березі старому гамаку, насолодився загравою сонця, що заходило за обрій океану. Захід сонця – одне з моїх найулюбленіших світових шоу нашої прекрасної Планети. І коженого разу я з великою насолодою спостерігаю за магічним дійством матінки природи. Всякий захід чи схід – по-своєму унікальний та гарний, а особливо в Океані. Тут спектр барв вражає своєю великою палітрою. Милуватися – не намилуватися:) В такій красі, під заспокійливу мелодію Океану, я і занурився у світ сновидінь.

А коли уранці прокинувся, зібрався, та вже хотів відчалити, як тут бац: підходить до мене людина з граблями та заявляє, що пляж приватний і треба заплатити 150 песо! Я подумав : «Ось дядько дає! Місцевий двірник, напевно, з ранку вже вирішив заробити». Я ввічливо сказав йому, що, сорі, але peso немає, хай вибачає. Він трохи пообурювався, але пішов, а я відправився в довгоочікуване плавання. Тож треба бути пильними, не зволікати, бо місцеві комерсанти можуть обібрати!

У затоці Бакит океан був спокійний і я, користуючись випадком, вирішив йти на далекі острови, встановивши собі маршрут проти годинникової стрілки. Почав просуватися уздовж найбільшого острова Кадлао (Cadlao Island). Зайшов на перший пляж "Парадайз" (Paradise Beach): милий, але вода для снорклінгу мутнувата, та він занадто близько розташований до міста. Далі практично на усіх пляжах красувалася табличка "private". Це трохи напружувало, але, коли я підходив на байдарці, ніхто не вискакував назустріч, щоб мене прогнати. Так я йшов уздовж зелених вершин острова Кадлао, які уранці були оповиті серпанком. Білосніжні пляжі з пальмами змінювалися кручами. Стало спекотно, і я пару разів причалював, щоб скупатися і посноркать. Коли купався — помітив, що усі кораблі, які я бачив на горизонті, йшли до острова Helicopter. Говорять, з повітря він дуже схожий на вертоліт, але з води він був дуже схожий  на капібару. Тому для себе я назвав його островом "Капібара".

Раз на острів "Вертоліт" везли туристів, збагнув я, значить, там є щось цікаве. Тож я взяв курс на нього. Вітер якраз дув в спину, тож до обіду я був вже на місці. Цей острів з одним великим пляжем, але він знаменитий не їм, а снорклінгом. Ось їм-то я і зайнявся, та на власні очі переконався, що дійсно, підводний світ тут неймовірно яскравий, корали просто дивовижні. Взагалі, коралів у світі налічують близько 6 тисяч видів, а на філіппінському острові всього на тисячу менше. Тож уявляєте, яка  краса! Підводної різноманітності — тут аж занадто. І коли б я побачив Нептуна чи русалку – не здивувався би, настільки тут казково. Серед різноманіття рибок,  мені дуже сподобалася місцева блакитна актинія. Вона існує в активному симбіозі з рибами клоунами. Актинії їх захищають від хижаків, а рибки клоуни служать приманкою: ховаючись в отруйні "мацаки" клоуни заманюють риб, що полюють на них, а актинії паралізують цих риб  не заподіюючи шкоди клоунам. Взагалі, риб клоунів, більше ніж на Філіппінах, я не зустрічав. Попри те, що їх вважаються дуже рідкісними рибками, - тут їх безліч. Вони дуже допитливі: сховаються в актинію, а потім висунуться і спостерігають за тобою. Взагалі риб тут вистачає, але чогось надцікавого — не зустрів. Так, я дуже вибагливий снорклінгіст:)

Коли народ роз’їхався, і я залишився сам — о то, друзі, був повний кайф! На відміну від снорклінгу в Таїланді, де вода була настільки каламутна, що нічого не було видно, — тут мені відкрився просто феєричний підводний світ! Тож я радів наче мале дитя. Радів, що недарма віз ласти, маску та трубку. Ох недарма! Через те, що острів Helicopter дуже відвідуваний туристами, намет вирішив на ніч не розбивати й спати під зірковим небом, щоб у місцевих знову не виникло бажання підробити на мені. Проте, погода незабаром зіпсувалась, і вночі почав накрапувати дощ. «Ну ось, почалося, аби завтра не було шторму» — подумав я.