На байдарке к птеродактилям

Отже, наш одноденний тур  розпочнеться з точки в Києві, де ми зустрінемося і поїдемо у бік селища Вишні. У першого шлюзу залишаємо машину, гід приготує байдарки й перед виходом на велику воду, проводить невеликий інструктаж по керуванню байдаркою та техніки безпеки на воді й в дорогу. Нам треба пройти Дніпро, по ньому слідуємо близько кілометра, що б потрапити в Загублений світ протоки між двома островами Ольжин і Козачий.

Місця тут  дуже гарні. Вузька протока між островами поросла очеретом і вже тут можна зустріти білих і сірих чапель. Далі ми потрапляємо в незвичайні затони острова Проміжний. Тут окрім птахів можна зустріти черепах, а якщо дуже повезе, то й ондатру. Рухаємося неквапом,  милуємося. У небі вже літатимуть чаплі, немов птеродактилі.  Сіру та білу чаплю,  що летять, легко можна відрізнити від інших великих птахів по її певних особливостях: вона складає свою граціозну шийку у вигляді латинської букви S, таким чином голова виявляється на спині, а довгі ноги витягує  позаду тулуба. Не змінюючи висоту, птах летить рівно, немов стріла.

Далі нас чекає ще одна вузька протока серед сухих дерев-велетнів, і ми виходимо до іншого берега Дніпра навпроти Конча-Заспи. Тут буквальні 400-500 метрів по воді й ми у мети: перед нашими очима, за розміром як стадіон, відкривається найкрасивіша затока острова Проміжний. З під води стирчать сухі пні що обросли мохом і заростями та створюється враження, наче ти опинився у казці, та один з цих пнів цілком може виявитись головою водяного. На деяких з них можуть бути гнізда качок або крачок (вид птахів з сімейства чайок).

Якщо повезе, то зустрінемо ще й  пару білих лебедів і великих бакланів. Баклан вважається рідкісним птахом, але зараз, він, як і качка, став звичайним птахом на ділянках київської долини Дніпра. Тут гніздівля бакланів з 2005 року, а колонія чапель з 1970 року. Завдяки цьому пернатому царству і був створений заповідник "Острова Ольжин і Козачий".

Баклани — представники однієї з прадавніх груп птахів. Ознакою цього є відсутність в усіх представників сім'ї спеціальної куприкової залози, виділенням якого птаха зазвичай змащують пір'я і роблять їх водонепроникними. А ось у бакланів пір'я під час пірнання намокають. Тому вони вимушені сушитися, смішно розставляючи розпущені крила. Новонароджені пташенята великого баклана більш нагадують великих ящерів, аніж птахів.  На жаль їх гнізда ми не побачимо, вони надійно сховані від сторонніх очей у болотистому масиві очерету.

Сподіваюся, ми побачимо тут окрім сірих — і білих чапель. Ці птахи  жертва моди.  В кінці XIX — початку XX ст. в моду увійшли витончені маленькі дамські капелюшки, які прикрашали пташиним пір'ям. Особливо цінувалися егретки – особливе, дивовижної  краси ажурне пір'я білої чаплі що прикрашало її голову. Ось так,  звичайні чаплі, мало не у всьому світі стали першою жертвою нової моди. Попит був настільки великим, а ціни на пір'я такими високими, що в гонитві за наживою в короткий термін було винищені мільйони найкрасивіших птахів.

Винищування чапель йшло страхітливими темпами. У 1898 р. тільки з однієї Венесуели, за даними консульського обліку, було вивезено егреток від 1,538 млн білих чапель. Після такого побоїща недивне, що біла чапля стала великою рідкістю і змогла зберегтися одиницями лише в самих глухих кутах. 3-5 шкурок великої білої чаплі порівнювалися за ціною з коровою. Жоден з птахів ніколи не служив таким бажаним предметом, як нещасна біла чапля. У слід за білою, стала цінуватися і сіра чапля. Безжальне винищування найкрасивіших білих чапель заради безглуздої модної примхи — одна з темних плям в історії цивілізованого людства. Згодом білу і сіру чаплі занесли в Червону книгу, що призвело до поступового зростання популяції.

Наразі сіра чапля  не вважається занадто рідкісним птахом, й у нас є чудова можливість спостерігати за життям цієї гарної пташки. Чаплі люблять гніздитися в болотах, порослих очеретом затонах річок й ця затока як найкраще відповідає умовам існування пташок. Зустріти сіру чаплю в товаристві з білою – рідкість, але мені неодноразово щастило стати свідком цієї дивовижної дружби. Сподіваюсь що й на цей раз нам пощастить. Одначе цей обережний птах дозволяє помилуватися на себе лише здалека, метрів на 100 від гніздівлі.

Є правда і ручні чаплі, але не у нас в Києві. Сірі чаплі вважаються символом Амстердама. Ці, нібито птахи-відлюдники, люблять це місто, і як і люди, вважають, що воно прекрасне. Вони гуляють по Амстердаму, як в наших містах голуби. Як ми звикли до голубів, так амстердамці звикли до чапель і охоче годують їх.

У цьому місці будемо спостерігати за життям чапель. Зазвичай мовчазна чапля стає шумною під час гніздування. В цей час вона проявляє занепокоєння про партнера і пташенят. Гніздяться тут сірі чаплі колонією. На одному дереві може бути декілька гнізд : в середньому — три, але зустрічається і до 7-8 гнізд. Одне і те ж гніздо птаха можуть використати багато разів. Самець шукає для будівництва гнізда гілки, очерет, інший підклювний матеріал. А самиця вже господарює в гнізді: піклується про майбутнє потомство.

Сіра чапля наряду з білою активно переслідувалась в Європі. Чапель відстрілювали не лише через пір'я. Річ у тім, що птах  хороший конкурент рибалкам: полюючи на рибу на одній нозі, чапля може стояти довго. В цей час інша нога, притиснута до тіла, відпочиває і гріється. Така поза, крім того, дозволяє чаплі прекрасно маскуватися. Хіба може бути птах на одній нозі? Думають безглузді рибки й приймають її за очерет або очерет.

Так ось, на початку 20-го століття, Саксонське рибальське суспільство вирішило позбавиться від конкурентів: вони сталі виплачували премії за відстріл птахів. Всього на той період було виплачено 1262 премій. Й тривало це звірство  доки повністю не знищили  птахів. Відтоді колоній сірих чапель в Саксонії зникли. І в цьому відношенні нам, киянам, пощастило: у нас є можливість милуватися цими граціозними птахами. Ось таким чином історія знищення чапель показує нам, наскільки цей птах може бути уразливий.

У вересні сірі чаплі зазвичай нас покидають. Вони не дуже люблять холоду. І це зрозуміло: замерзає вода, ховається на глибину риба, заповзають в норки жаби. Сумно. Тому і відлітають птахи на зимівлю — на Балкани, в Малу Азію, в Африку. З цієї ж причини й  наші тури з Києва до колонії чапель, ми проводимо до вересня. До цього часу пташенята вже підростуть і зміцніють, навчаться літати та зможуть відправитися у свою першу подорож в слід за батьками.

Дитинство у пташенят під Києвом теж було не сильно спокійним: ворони їх намагалися вкрасти, коли вони були яйцем або зовсім маленькими; потім на них полювали чорні шуліки, теж, до речі, внесені в Червону Книгу України. Тож вірогідність потрапити на драму досить велика,  й ми можемо стати свідками  нападу шуліки на колонію чапель. Вони це роблять регулярно, і судячи з усього, пару раз на день.

Разом з сірою чаплею в цих місцях гніздиться невелика чапля кваква. Ці чаплі віддають перевагу вечірньому, навіть нічному способу життя. Ось такий він незвичайний регіональний ландшафтний парк «Дніпровські острови». Наш активний відпочинок на воді майже добіг кінця  й на нас чекає повернення назад : можемо повертатися новою дорогою через острів Козачий, або вже перевіреною і старою — через Ольжин острів і Дніпро. Це  як вже ви побажаєте.

Впевнені, такого туру в околицях Києва, ви собі точно не уявляли, хіба що були вже з нами в турі на Київській Амазонці, в гостях у черепашок.  Повірте, у нас є ще чим вас здивувати! Тож ми впевнені, що це лише початок нашого спільного шляху до Світу пригод!