На каяках на водопад в Житомирское Полесье

Наш одноденний тур на каяках почнеться зі збору у Києві, де далі на авто ми відправимось у Житомир. Чи можемо одразу зустрітися у Житомирі. Перше місце нашого маршруту житомирська "Ніагару" — гребля завдовжки 100 метрів та заввишки 20 метрів. Вона розташована в мальовничому каньйоні річки Тетерів, на протилежному березі якої розкинуться Вовчі гори. Тут ми зможемо насолодитися видами каньйону річки Тетерів, навислими скелями "Чотири брати" та 30-метровою скелею "Голова Чацького". За легендою, саме на цих околицях у 1651 році козацькі загони Івана Богуна та Богдана Хмельницького розбили 17-ти тисячну армію польського князя Четвертинського. Переслідуваний козаками польський шляхтич Чацький кинувся зі скелі в річку, щоб не потрапити в полон. За іншою версією, скеля названа на честь засновника Кременецького ліцею Тадеуша Чацького, на базі якого пізніше були сформовані університети Св. Владимира в Києві (зараз національний університет ім. Т. Г. Шевченка) та Волинська гімназія в Житомирі, яка зараз є державним університетом ім. Івана Франка.

Трохи далі від легендарних скель, в Гідропарку, ми приготуємо байдарки та після невеликого інструктажу почнемо наш активний відпочинок на воді уздовж лісу Хегевальд. Колись ці місця називалася Псище. Вважається, що з часів древньої Русі в цих лісах жили волхви, а їх володіння охороняли величезні пси. Ось де, напевно, сталася не одна історія за участю собаки "Баскервілів"! Назва села Псище насправді була утворена  через сільські псарні, в яких займалися розведенням і дресуванням мисливських псів.

Є навіть декілька легенд, як, наприклад, про те, що після прийняття християнства на Русі величезні пси стали на захист і охорону місцевих древлянських волхвів, що сховалися в цих лісах. У іншій легенді говорилося, що пси охороняли вхід в потойбічний світ.  І повірте, печер і підземель в цій місцевості вистачає. І щодо волхвів у нас сумнівів немає! Де їм знаходитися, як не в лісі?! А без собак в лісі, тим більше в такому як Хегевальд, дуже небезпечно!

Свою назву – «Хегевальд», ліс отримав  від есесівців, оскільки він не випадково був вибраний місцем ставки одним з головних військових лідерів Третього рейху, рейхсфюрером СС Генріхом Гіммлером. По його наказу, тут, окрім ставки, було облаштовано меморіальне кладовище, на якому ховали кращих солдатів СС. Що ж це за ліс такий, в чому його таємниця? У цих таємничих місцях ще у кінці 19-го століття археолог Сергій Гамченко почав досліджувати декілька курганів раннього залізного століття, датованих VII - VI століттям до н. э.. Потім загони НКВД, а за ними й загони СС активно шукали язичницькі святилища, древні скарби та навіть деяку фортецю. Чи знайшли вони те, що шукали, чи ні, не відомо. Але щоб цікаві менше сюди ніс сунули, на місці ставки та бункера Генріха Гіммлера, в лісі, відкрили психіатричну лікарню "Гуйва".

А нас з вами чекає зустріч з Міжріччям — злиттям трьох Поліських річок. Тут починається справжнє буяння природи, царство тварин і птахів. Потім нас чекатимуть незаселені острови, а в "Заповідному лісі" велика колонія з гніздівлями сірих чапель. В ході нашої подорожі ми спробуємо упіймати рибу, коли потрапимо в житомирське море і побачимо "Сайгон". Це місце впадання річки Гнилоп’ять в Тетерів. Завдяки тому, що в цій місцевості ростуть високі корабельні сосни, в присмерковому світлі сонця, що заходить, створюється марево дійсно азійського ландшафту, і здається, що це зовсім не українські сосни, а в'єтнамські пальми!

Де треба буде показати гарну фізичну форму, так це на річці Гнилоп’ять, адже щоб добратися до заповітних  древлянських таємниць і водоспаду, треба буде підійматися по річці приблизно кілометрів п'ять, щоб помилуватися найкрасивішим поліським водоспадом. Але це ще не все, Гаркушин водоспад, розташований  на військовому танковому полігоні! І коли бувають стрільби, до нього можуть не пустити, оскільки біля нього розташовані командні пункти. Але ми сподіваємося, що нам пощастить і ми проникнемо до єдиного водоспаду на річці Гнилоп’ять.

Водоспад складається з трьох уступів, загальною довжиною 50 метрів, шириною - 40 метрів, і заввишки каскадів - 12 метрів. Саме тут, на протилежному обривистому березі річки, у древлян знаходився величезний 11 на 13 метрів слов'янський символ смерті. На землі, в дерні, було вирізане велетенське зображення якоїсь жіночої фігури, казкової велетки. Божества на зразок богині смерті Мари або Морени. Це і є маловідоме Шумське дохристиянське святилище. Під час археологічних розкопок в нім були виявлені сліди величезного вогнища з перепаленими кістками биків і птахів. Чи були там людські кістки — історія замовчує.

Щоб зрозуміти сенс виготовлення велетки з чотириповерховий будинок, варто звернутися до "Записок про галльську війну" Юлія Цезаря. Ось що він пише: "Усі галли надзвичайно набожні. Тому люди, уражені тяжкими хворобами, а також що проводять життя у війні та в інших небезпеках, приносять або дають обітницю принести людські жертви. Цим у них завідують друїди... Деякі племена вживають для цієї мети величезні опудала, зроблені з лозин, члени яких вони наповнюють живими людьми. Вони підпалюють їх знизу, і люди згорають в полум'ї". З цим древнім галльським звичаєм пов'язані численні казки про велетнів, що пожирають людей.

І у нас, слов'ян, теж є свої казки про Лихо і Бабу-Ягу. Однооке Лихо  на зріст, вище найвищого дуба; ця велетка живе в лісі, ледве уміщається у своїй хаті, смажить зарізаних нею людей в печі. Коваль, що потрапив у владу до Лиха, тільки хитрістю позбавляється від велетки-людоїда. Голови убитих і замучених, ці кровожерні бабки, відділяли від тулубів і виставляли навколо свого житла на кілках. Так, у багатьох казках, хата Баби-Яги обставлена такими жердинами з черепами на них. Арабський мандрівник Ибн-Фадлан говорить про те, що довгі жердини увіткненні в землю позаду головного ідола, служили російським купцям для розміщення голів жертовних тварин.

У Шумському ритуальному святилищі все відповідає "величезному жіночому опудалу", створеному для жертвопринесення. Опудало було виготовлене з кілків, дерев'яного частоколу і сплетеної лози. Цей давній звичай і зараз можна зустріти на святах Масниці та Купала, тільки тепер на них спалюють невеликі солом'яні ляльки Купали, які символізують людські жертвопринесення. Шумське святилище в цьому плані унікальне.

На честь чого і кого було спалено опудало-жертовник, на місці якого залишилося 10 кубометрів золи й вугілля? Можливо, ця жертва була якось пов'язана з княгинею Ольгою, яка, після вбивства древлянами її чоловіка, князя Ігоря, вбила в Києві два древлянських посольства, одне з них, до речі, спалила! Після чого привела військо в Древлянську землю і, узявши Іскоростень, вбила в нім, згідно з даними літопису, 5 тисяч древлян. А наступного року  почала війну по усій землі древлянській. А може, це святилище спалили на честь богині долі, вдачі та родючості  — Макоши?

Тут, як ніде, відчувається дихання минулого, ми відпочинемо, скупаємося у річці та у водоспаді й перекусимо. Наберемося сил для зворотної дороги. Скільки таємниць і загадок таїть в собі ця древлянська земля? Повірте, у нас є чим вас ще здивувати! Так що ми думаємо, це тільки почало нашого спільного шляху у Світ пригод!

Одноденний тур на каяках – це чудова можливість відпочити на вихідних та підзарядитися енергією  природи. Бо як відомо, найкращій лікар та психолог – то є матінка природа! Тим паче, що наш маршрут пролягатиме через вкрай мальовничі міста. А купання у водоспаді — стане родзинкою подорожі. Тож довірте нам свій відпочинок, бо ми знаємо як зробити його неперевершеним!