Велика рифтова долина – геологічне диво Африки

Східна Африка є найцікавішою частиною африканського континенту. Цей регіон Екваторіальної Африки розташований на схід від западини Конго, його кордонами служать: на півночі – Абіссінське нагір'я, на півдні – долина річки Рувуми, на заході – низка Великих озер, і нарешті, на сході – Індійський океан. На цій території знаходяться три країни – Кенія, Танзанія та Уганда.

Більшість території зайнята Східноафриканською рифтовою системою, яка є найдовшою на нашій планеті - понад 6 тис. км. Вона простягається у меридіальному напрямі від північної околиці Червоного моря до низов'їв річки Замбезі. Цим і зумовлюється унікальність природних ландшафтів. У той же час, більшість Східної Африки лежить на висоті понад 1000 м над рівнем моря. Лише вздовж узбережжя Індійського океану тягнеться низинна рівнина, висота якої не перевищує 150 м. над рівнем моря. Таким чином, Східна Африка є своєрідною "Дахом континенту", тут розташовані найвищі її вершини (понад 5 тис. м.): Кіліманджаро (5895 м.), Кенія (5199 м.), пік Маргеріта (5109 м.), а також гори Меру (4567 м) та Елгон (4321 м), вулканічне нагір'я Вірунга. В основному, це окремі гори, біля яких знаходяться великі рівнини і савани.

 Крім цих вершин, у Східній Африці є і маса згаслих вулканів, які іноді дають себе знати. Особливо цікавим є нагір'я Великих Кратерів, де знаходиться величезний кратер Нгоронгоро, розташований на плато Серенгеті в Танзанії і є другим за величиною у світі. Його розміри становлять 20 км. у діаметрі, 2339 м. у висоту, з глибиною дна від 970 до 1800 м. Щодо фауни, то тут налічується близько 200 тис. великих ссавців. Кратер Нгоронгоро разом із Серенгеті та Олдувайською ущелиною є величезним природним заповідником, де зосереджено понад 1,5 млн. великих ссавців. Саме на території Олдувайської ущелини англійським антропологом Л. Лікі було знайдено останки стародавньої людини. Ці знахідки, вік яких 2,5-1,2 млн. років, справили сенсацію в науковому світі, зробивши Африку прабатьківщиною всього людства. В результаті проведених розкопок було виділено Олдувайську культуру, найдавніша епоха кам'яного віку.

Носіями цієї культури були презинджантропи (Homo habilis), останки яких, крім Олдуваю, були виявлені також біля озера Рудольф – стоянка Кообі-Фора в Кенії. На цих стоянках використовувалися знаряддя, зроблені з каменю (розколота галька), кістки тощо. Також було відкрито кругові викладки з каменю, які, мабуть, були залишками житла або вітрових заслонів. Антропологічні та археологічні знахідки на тлі природно-географічної зони північно-західної частини Танзанії роблять це місце одним із найунікальніших у світі. Крім гір і вулканів, що окремо стоять, дуже цікавим для мандрівника є гірський комплекс Рувензорі в Уганді, що є разом з вулканом Вірунга головним африканським вододілом. На відміну від Кіліманджаро та Гори Кенія, гори Рувензорі – не вулканічного походження.

 У свою чергу Рувензорі або Місячні гори були відкриті англійським дослідником Стенлі в 1887 році (причому тільки з третьої спроби). Ще з часів Птолемея вважалося, що витоки Нілу перебувають у таємничих місячних горах. Почасти, давні географи мали рацію, оскільки річка Семлики, що тече біля підніжжя цих гір, впадає в озеро Мобуту-Сесе-Секо (Альберт). Крім того, гори Рувензорі є найвищим хребтом в Африці, висота їх дев'яти вершин становить понад 9 тис. м. Тут знаходиться і третя по висоті гора Чорного континенту - Маргерита (5109 м.). Гори Рувензорі по праву вважаються серцем Екваторіальної Африки, екватор фактично "стосується" гір біля їхнього південного підніжжя.Західний рифт Східно-Африканської рифтової системи є системою глибоких западин, в яких розташовані озера Ньяса, Руква, Танганьїка, Ківу, Іді-Амін-Дада і Мобуту-Сесе-Секо. У Східній Африці знаходиться і найбільше озеро всього материка - Вікторія, яке займає велику плоску улоговину, і до рифтових не належить. Через таку велику кількість великих озер Східна Африка отримала право називатися краєм "Великих озер". Таке ж право є ще у групи Великих озер Північної Америки. Загальна площа східноафриканських озер перевищує 170 тис. кв. км.. До речі, це вдвічі більше за територію сучасної Австрії. У той же час найбільше озеро Вікторія, площа якого становить 68 тис. кв. км. є другим за розмірами у світі після озера Верхнього в Північній Америці. Крім того, виділяють ще два африканські озера - Танганьїка та Ньяса, які займають відповідно п'яте та сьоме місце у світі. На півночі (Уганда) з озера Вікторія витікає річка Вікторія-Ніл, а в озеро впадає із заходу досить велика річка Кагера, яка є витоком Нілу, щоправда в неї впадає річка Рувуву, що живиться джерелом Казумо (на території Руанди). Від джерел Казумо до дельти, Ніл протікає відстань 6671 км., маючи площу басейну 2870 тис. кв. км., що є абсолютним світовим рекордом протяжності.

До речі, знамениті витоки Нілу, які так хвилювали вчених Греції та Риму, були відкриті у 1938 Буркардтом Вальдекером. До цього, англійський мандрівник Спік в 1858 відкрив озеро Ньянца, в перекладі - "Велика вода" (Вікторія), а в 1862 їм було виявлено місце народження Нілу з озера Вікторія. Найбільшим водним резервуаром Нілу є згадане нами озеро Вікторія, яке омиває береги трьох країн: Кенії, Танзанії та Уганди. Воно розташоване на висоті 1134 м над рівнем моря. Середня температура води у ньому становить 23,8-26°С. Правда в цьому озері-морі не рекомендується купатися, оскільки можна заразитися шистосомозом (йдеться про найпростіші, які, впроваджуючись через шкіру в організм людини, викликають тривалу лихоманку, вражають ШКТ і сечостатеву систему). Зате рибний лов у цьому озері просто чудовий. До речі, в озері налічується 100 різних видів риб, 64 з яких – окунеподібні, у тому числі й нільський окунь, вага якого сягає 150 кг. За 32 км. від місця впадання річки в озеро знаходиться дуже гарний водоспад Кабарега (Мерчисон), який є до того ж найбільшим у річці Нільської системи. Таку ж назву носить і національний парк Кабарега - один із найбільших за кількістю тварин.

До речі, водоспад був названий мандрівником Бейкером, який відкрив його і озеро Мобуту-Сесе-Секо (Альберт) в 1864 році - Мерчінсон-Фоллс, на честь англійського геолога і мандрівника Родеріка Мерчісона. Він багато подорожував, у тому числі і по півночі Росії, написав низку фундаментальних праць з географії європейської частини Росії та Уралу. Крім цих озер, цікавим для будь-якого мандрівника є озеро Іді-Амін-Дада (в Уганді), в якому не водяться крокодили. Ще одне озеро – рекордсмен знаходиться у Східній Африці. Йдеться про Танганьїку (в Танзанії) - найдовшому прісноводному озері у світі, довжина його становить 650 км., а також воно є другим за площею серед африканських (після озера Вікторія). Глибина його в деяких місцях досягає 1470 м. Причому дно озера лежить на 696 м нижче рівня моря. У зв'язку з цим можна згадати про те, що глибина всесвітньо відомого озера Байкал становить 1520 м. До того ж, за своєю структурою ці два озера дуже схожі між собою.

Не можна не згадати також про озеро Ньяса (Танзанія). Крім Західного рифту, існує ціла низка озер, утворених завдяки Східному рифту (рифт Грегорі). До них належать такі озера: Маньяра, Натрон, Магаді, Наіваша, Барінго, Рудольф і т.д. Цей ланцюжок йде в Ефіопію. Цікаво буде дізнатися, що жодне з цих озер не має стоку в океан. Ця обставина пов'язана з умовами рельєфу та посушливістю клімату. Більшість озер - солоні (содові), через специфічні карбонатно-натрієві вулканічні породи Східного рифту. Такого скупчення содових озер немає більше ніде у світі (знов свого роду рекорд). Серед вищезгаданих озер виділяється озеро Рудольф. Не зайвим буде згадка про те, що воно за своїми розмірами більше американського озера Тітікака і середньоазіатського Іссик-Куль. Зокрема площа його становить 8,5 тис. кв. км. Свого часу на цьому озері побував відомий російський мандрівник Олександр Булатович. Досліджуючи 1899 року річку Омо в Ефіопії, він чотири дні перебував у її гирлі, яке впадає в озеро Рудольф. Саме за подорож до озера Рудольф Російським Географічним Товариством в 1901 він був нагороджений срібною медаллю імені видатного російського географа П.П. Семенова-Тян-Шанського.